Ендодонтія

ендодонтіяЕндодонтія (лат. endodontics) – розділ стоматології, що вивчає будову та функцію ендодонта (комплексу тканин, що включає пульпу та дентин, які пов’язані між собою морфологічно та функціонально), методику та техніку маніпуляцій в порожнині зуба при травмі, патологічних змінах в пульпі, періодонтиті та за іншими різними показниками . Це наука про анатомію, патологію та методи лікування порожнини зуба та кореневих каналів (ендодонта).
Під ендодонтичним втручанням слід розуміти всі лікарські маніпуляції, які здійснюються через порожнину зуба або в його межах. Іншими словами – це одонтохірургіческое втручання, що проводиться з метою збереження зуба.
Необхідність у такому лікуванні виникає при розвитку ускладнень карієсу (пульпіт, періодонтит), травмах зубів та іноді при підготовці до протезування. Ендодонтія в стоматології також має окрему групу показань – це повторне лікування зубів з раніше безуспішно вилікуваними каналами.
Головні причини захворювань та руйнувань пульпи:

  • проникнення бактерій з глибокої каріозної порожнини;
  • травматичне пошкодження зуба або нерва, порушення кровообігу;
  • вплив бактерій через тріщину в зубі;
  • захворювання ясен (пародонтит).

Метою практичної ендодонтії є попередження розвитку або ліквідація вже наявних вогнищ запалення навколо зубних тканин, які є однією з найбільш частих причин втрати зубів. Домогтися цієї мети можна завдяки ретельній антибактеріальній обробці  та надійної обтурацією системи кореневих каналів зуба в поєднанні із створенням герметичної реставрації коронкової частини зуба. Практична ендодонтія вимагає від стоматолога визначення правильного діагнозу та чіткого розуміння завдань лікування.
Діагностика, як відомо, включає: збір анамнезу хвороби та життя, з акцентом на алергологічний статус та функціональний стан внутрішніх органів та систем; об’єктивне дослідження щелепно-лицьової області пацієнта на наявність асиметрії, набряків, свищів; пальпацію лімфатичних вузлів, скронево-нижньощелепного суглоба. Обстеження ротової порожнини спрямоване на вивчення стану гігієни порожнини рота, слизової оболонки, тканин пародонту, діагностику запалення, свищів. Аналізуючи та узагальнюючи дані клініко-лабораторних досліджень, визначається діагноз захворювання та назначається план лікування.
Лікування кореневого каналу зуба може бути одного або декількох візитів. Як правило, проводиться місцева анестезія, Вибір і дозування анестетика залежать від віку, ваги, тривалості стоматологічного втручання і алергічної карти пацієнта. зуб ізолюється спеціальним латексним хусткою( Раббер – дам) і потім лікар очищає кореневі канали зуба із застосуванням спеціального обладнання, інструментів та препаратів під рентгенівським і апекс – локатор – метричним контролем з використанням операційного мікроскопа .

Ви можете залишити коментар, або посилання на адресу на Ваш сайт.

Залишити коментар

*